Четверг, 9 декабря 2021

КРАЄЗНАВСТВО

Звідки походить назва Івотка?

Івотка – найбільша і, напевно, найчарівніша річка Ямпільського краю. Беручи початок в Росії, вона перетинає російсько-український кордон неподалік села Родіонівка і несе свої води на захід, вздовж Свеської, Ямпільської та Шосткинської  громад. В Десну річка впадає  трохи північніше Ображіївки.

Якщо місцеві звикли до назви цієї річки, то туристи часто питають, що означає ця незвична назва. Відповідь на це питання ми і спробуємо знайти в нашому дослідженні.

Відразу зазначимо, що Івотка – дуже старовинна річка, яка часто згадується в історичних джерелах. З часу виникнення назви «Івотка» пройшли століття. Тож, докопатись до істини нам буде дуже і дуже важко. Але ми спробуємо відшукати для Вас головні версії походження цієї незвичної назви.

Ямпільчанам, напевно, не раз доводилося чути легенду про походження цієї назви. Її згадує і місцевий краєзнавець Віктор Цвілодуб у статті «Відгомін старини». «Із вуст в уста передається легенда про те, як цариця Катерина ІІ мандрувала нашими краями і була неприємно здивована, що на її шляху не трапилося жодної річки. Коли із-за лісів непомітно з’явилася велика річка, то імператриця не стрималася і вигукнула: «И вот река!» – (Івот)», – пише краєзнавець.

Цікаво, що на сусідній російській землі також поширена подібна легенда. Але не про Катерину ІІ, а про місцевого промисловця Мальцева, який поїхав обирати місце для свого нового підприємства і, обравши його, промовив «И вот быть тут заводу». Саме так, на думку росіян, свою назву отримало село Івот в Дятьківському районі, а місцевий завод став називатись «вотським».

Деякі люди переконані, що все набагато простіше і назва річки пов’язана зі словами «ива», «ивка», «ивочка», «ивушка», «ивченка», «ивища». Можливо, назву річці дали верби (російською мовою «ивы»), які ростуть на її берегах.

А можливо, навпаки, все набагато складніше. Існує версія, що назву річкам Ямпільського району в давні часи дали англосаксонські племена. Зазначається, що засобами англійської лексики з різним степенем достовірності можна пояснити біля півсотні топонімів в Україні. При цьому, назва «Івотка» є одним з найбільш переконливих прикладів.

Річ у тім, що в стародавній англійській мові «ea» – річка, «w?t» – ярість. Можливо, «eaw?t» означало «бурхлива річка». Звичайно сьогодні Івотку бурхливою назвати дуже і дуже важко, але у історичних джерелах її описують зовсім іншою – повноводною, великою та глибокою.

Цікаво, що тим же способом можна пояснити і назву притоки Івотки – річки Свеса. Назва якої дуже схожа на слово «sw?s», яке в стародавній англійській мові означало особливий, любимий, приємний».

А деякі дослідники знайшли в назві ще й угро-фінське коріння. І зазначають, що для слов’ян назва Івот незрозуміле, але будь-який угро-фін впізнає знайоме слово «ив» – «поле» і легко розшифровує гідронім «польова ріка». Цікаво, що угорський топонім Iv?d може бути умовно переведений як «місто в полях».

Важко сказати, яка з наведених версій найбільш вірогідна, але сподіваємося, що Вам було цікаво дізнатися про них.

Для довідки: довжина Івотки 81 км (за іншими даними — 94 км), площа басейну 1370 км. Долина коритоподібна, завширшки 4,5 км, завглибшки до 45 м. Заплава двобічна, завширшки 1,5 км. Річище помірно звивисте, пересічна його ширина 10 м. Похил річки 1,1 м/км. Стік частково зарегульований шлюзами-регуляторами. Річище відрегульоване протягом понад 40 км. Споруджено декілька ставків. Воду використовують для технічних потреб і зрошування. Основні притоки: Хинелька, Шиїнка, Свіса, Усока (ліві); Кремля, Журавель, Косичиха (праві).

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *