Територією Свеської громади проходить ділянка державного кордону з Росією. Попри це, події 24 лютого 2022 року значною мірою оминули селище. Вторгнення російських військ розпочалося зовсім поруч — на території сусідньої Есманської громади. Того ж дня свесяни взяли до рук зброю, щоб захищати Україну. На жаль, перша сумна звістка прийшла вже 1 березня: на блокпосту неподалік Шостки у бою з російською ДРГ загинув місцевий житель Олександр Петрущенко.
16 липня 2022 року Свеська громада отримала статус зони бойових дій. Проте період до березня 2023 року можна вважати відносно спокійним для селища, хоча прикордонні села страждали більше. Весною другого року війни росіяни почали обстріли Свесі керованими авіаційними бомбами: під удар потрапили підприємства, житловий фонд та навчальні заклади. Найбільший резонанс спричинив удар по Свеському психоневрологічному інтернату в ніч на Великдень, де на той момент перебувало понад 150 жінок.
«О 23 годині був прильот — влучили у психоневрологічний інтернат, де перебувало 167 людей, які потребують сторонньої допомоги. Був зруйнований центральний корпус, де на момент вибуху знаходилось 115 людей. На щастя, бомба впала на актову залу та побутові приміщення, що не використовувались підопічними», — розповідав тоді колишній очільник селища Сергій Киркач.
Обстріли не припинялися: росіяни застосовували артилерію, реактивні системи залпового вогню, а пізніше й ударні безпілотники.
Найстрашнішим періодом для свесян стали кінець літа — початок осені 2024 року. Тоді російські війська спершу масовано били по лісах навколо селища, спричиняючи масштабні пожежі, а згодом удари торкнулися й самої Свесі. В результаті загинули двоє людей, які їхали на мотоциклі через ліс — КАБ впав поруч. 25 серпня керована авіабомба влучила у п’ятиповерховий житловий будинок на вулиці Грушевського.
«Збиралися евакуюватися з дітьми, тримали сумки. За 10-15 хвилин до виходу пролунав сигнал тривоги. Я тільки зайшов у підвал, як стався вибух — все засипало пилом. Видимості не було, люди почали задихатися, мочили майки, щоб накрити голову», — згадував той день житель будинку Володимир Белосветов.
Перші жертви серед цивільних змусили свесян тимчасово залишити селище. Пізніше обласна влада оголосила обов’язкову евакуацію, контроль здійснювався переважно за дітьми, яких відправляли в безпечніші місця.
На деякий час обстріли стихли, і здавалось, що Свеса знову безпечна. Проте 4 січня 2025 року росіяни вчинили черговий удар: КАБ влучив у ще один п’ятиповерховий житловий будинок. «Вибух вирвав двері зі спальні на кухню. Я намацав доньку, зятя та Альбіночку — у дитини садини, у Альбіночки перелом ребра та забій перенісся», — згадує власник квартири Володимир Полтора.
Обстріли по Свесі і прилеглим селам тривали й протягом 2025 року, росіяни дедалі частіше застосовували ударні безпілотники. Одним із таких випадків стала трагедія 2 серпня, коли на околицях селища загинув 12-річний хлопчик, а його 13-річний друг отримав тяжкі поранення.
Павло Золовкін
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
