У родині Дейкало зростали троє хлопців — дружні, працьовиті й щирі. Саме такими їх пам’ятають рідні. Родичка Світлана розповідає, що життя з дитинства було непростим: батьки рано пішли з життя, і брати залишилися самі.
«Троє хлопців було. Батьки рано повмирали, можна було б жити. А вони, діти, залишилися самі. Згодом у Київ перебралися, там працювали, там сім’ї створювали. У Вадима була родина, але так склалося, що розійшлися. У нього є донька — 18 років, Вікторія. Ще б жити й жити…»
28 листопада з подвір’я рідної школи в Чапліївці Вадима Анатолійовича Дейкала провели в останню путь. Він народився 13 липня 1985 року, зростав у багатодітній родині, навчався у місцевій школі, а згодом здобув фах електрика в Шосткинському училищі №10. Після строкової служби працював у Києві. У вільний час ремонтував автомобілі та мобільні телефони.
Односельці кажуть, що останні роки рідко бачили Вадима в Чапліївці, але пам’ятають його як відкриту й доброзичливу людину, завжди готову допомогти.
«Вадим учився у нашій школі. Дуже привітний, гарний учень. Не було в ньому агресії — спокійно вчився, спокійно жив, любив рибалити, з друзями був неконфліктний. Тиха, спокійна дитина», — згадує вчитель Чапліївської школи Віктор Гончаров.
З початком повномасштабного вторгнення Вадим Дейкало добровільно став до лав Збройних сил України. Під позивним «Масей» — так у Чапліївці називали їхню родину — він захищав Україну на Донецькому, Луганському, Харківському та Сумському напрямках. Востаннє рідні бачили Вадима у жовтні, під час короткої відпустки.
Він воював заради майбутнього своєї доньки Вікторії, заради мирної України. Та 23 листопада життя старшого солдата Вадима Дейкала трагічно обірвалося — він загинув у ДТП в Житомирській області.
У Вадима Дейкала залишилися донька, двоє братів і племінники. Захисника України поховали в рідній Чапліївці.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
