Невелике село Орлівка з перших днів повномасштабного вторгнення організувалось на допомогу українській армії, а осередком волонтерського руху стала місцева школа.
Вчитель навчального закладу Тетяна Мора згадує, як у лютому, попри небезпеку, збирались у шкільному приміщенні, як відстояли державний прапор над селом.
-Нам, як і всім, було страшно, але ми йшли до школи, ми йшли в колектив. Думали, що разом щось зробимо, а що саме – ми ще не знали. Розмовляли між собою, радились, дізнавались, що чоловіки наші робили «коктейлі молотова», ходили на чергування вулиць і ми також хотіли бути корисними для своєї країни. Коли нам одна людина запропонувала зняти прапор, то всі однозначно сказали ні, прапор має висіти. Прапор не зняли ні на сільраді, ні на школі, у багатьох вчителів прапори висіли вдома на флагштоках.
Вчителі, техперсонал та небайдужі мешканці села почали в’язати шкарпетки та теплі речі для військових, виготовляти окопні свічки, а головне – в’язати маскувальні сітки. Їх за цей час виготовили більше п’ятдесяти.
-Перші наші сітки ми передали територіальній обороні і коли їхали на Ямпіль, чи Шостку, то пишались, що на блокпостах висіли саме наші витвори. Шість наших сіток є під Мар’їнкою, і ми щодня молимось, щоб вони захистили, замаскували наших хлопців. Є сітки і під Бахмутом, а останні взяли наші прикордонники.
Ірина Заболотна говорить, що сьогодні на виготовлення однієї великої маскувальної сітки їх колективу потрібна доба, але інша ситуація була у лютому, коли волонтерам доводилось освоювати це заняття.
-Не знаєш, з чого розпочати, тож дивилися відео, як інші люди цією справою займалися, робили висновки для себе, переймали досвід. Зараз наші сітки можна назвати шедеврами, порівняно з тими, які ми плели першими.
За словами жінки, кошти на закупівлю матеріалів для сіток в Орлівці збирають всім селом. Люди добре розуміють необхідність допомоги військовим, бо село знаходиться в зоні бойових дій і тут постійно чують вибухи.
-Дуже часто чуємо зі сторони Есмані, зі сторони Середино-Буди. Ось нещодавно, може 2-3 дні тому, вночі дуже сильний вибух пролунав. Дуже сильно на них реагують тварини, собаки так розриваються, що відразу розумієш, що щось серйозне сталося.
Тетяна Воловик розповідає, що ще одним винаходом орлівських волонтерів є енергетичні батончики. Їх зокрема оцінив чоловік Тетяни Андрій та його бойові побратими, які зараз несуть службу під Мар’їнкою.
Кожному хочеться зробити внесок у перемогу, а тим паче, якщо там знаходяться твої рідні. Прийшла нам ідея виготовляти енергетичні пакетики, в які входять горіхи, фініки та родзинки. У сушених ягодах дуже багато вітамінів та мікроелементів, які необхідні у зимову пору року. Військові дуже задоволені, коли чоловік телефонує додому, то вони в трубку кричать: передай спасибі за те, що ви таке придумали і так нас підтримуєте.
За десять місяців війни орлівчани допомагали не лише військовим, а й цивільним. Зокрема, збирали кошти для відбудови житлових будинків на Чернігівщині. А одного разу всім колективом сходили на віртуальну екскурсію до Миколаївського зоопарку, щоб допомогти закладу придбати корм для тварин.
