У великодню ніч російські військові завдали авіаційного удару по психоневрологічному інтернату в Свесі. На той момент там перебувало сто шістдесят сім хворих жінок.
Свеський селищний голова Сергій Киркач говорить, що від масових смертей врятувало диво – бомба впала біля актової зали, де у той час не було людей.
«О 23 годині був прильот по нашій громаді – влучили у будинок- інтернат психоневрологічний, де перебуває 167 людей, що потребують сторонньої допомоги. Був зруйнований перший центральний корпус, де під час вибуху знаходилось 115 людей. Бог допоміг нам, що бомба не впала на 20 метрів ближче до центру корпусу, повезло, що удар прийшовся на актову залу, швейну майстерню, побутові приміщення, які не задіяні для перебування підопічних. Постраждало дві особи, одній надали допомогу на місці, а іншу з травмами доправили до Шосткинської лікарні», – говорить Сергій Киркач.
Працівник закладу Андрій говорить, що прибіг до інтернату відразу ж після вибуху.
«Тут саме почалась евакуація, людей почали виводити з корпусу. Він вже ніби був чистий, але я пройшов і знайшов ще дві людини, які лежали. Потім приїхала місцева влада, надали приміщення, і автобусом, я своєю машиною перевозили людей в школу».
Підопічні інтернату говорять, що після вибуху їх перевезли в безпечне місце, де вони ночували на підлозі.
«Ми спали і на тобі, як шарахне! Вікна і двері летять. Викликали автобуси, хлопців. Ми спали на підлозі», – говорить Лідія.
«Після перегляду фільми, я лягла спати, сплю, ніби спочатку все тихо було, а потім як бахне і скло посипалось. І до підсобного господарства полетіло, але дякувати Богу, корови живі», – розповідає Наталія.
Співробітниця інтернату Надія не може стримати сліз. Говорить, що багато жінок через свою хворобу можуть не витримати вимушеного переїзду.
«Дівчата останнім часом були всі у роботі, бо Великдень для них – це світле свято і вони чекали отця Григорія, нам навіть дозволили вийти освятити паски, їх вони готували своїми руками. Дуже їм психологічно важко, ось вже дзвонять – чекають. Дійшли до них чутки, що їх вивозять. Паніка розпочалась, сльози, хоч вони і психічно хворі, але все розуміють», – говорить Надія.
Потужний вибух розбудив все селище, у будинках, що розташовані поруч, вилетіли вікна.
«О десятій тридцять, як бахнуло, люди всі вибігли на вулицю, хтось світло вмикав. Ніхто нічого не знав і всі йшли хто-куди. Не думав, що сюди влучило, думав, що туди далі – на залізницю, адже там мали святити паски», –розповідає Олександр.
«Дружина закричала і я прокинувся від цього крику. Скло вилетіло, шифер злетів з даху. У сусіда теж: скло вилетіло, вікно у ванній», – говорить Сергій.
«Спочатку не зрозуміли, що відбулось, розуміли лише, що десь близько був вибух, а вже зранку побачили, що будинок пристарілих розбили. Вже було б кого там бити – бабці нещасні», – говорить Олександр.
