Вчитель фізичної культури Свеської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2 «ліцей» Микола Негрій отримав почесне звання «Заслужений вчитель України». 19 листопада відзнаку освітянину вручив президент України Володимир Зеленський
«Нас по черзі викликали, він вітав, дякував за роботу, за працю, за службу. Я якось експромтом теж йому побажав здоров’я і сил фізичних та моральних для того, щоб якнайшвидше весь цей жах закінчити».
Микола Негрій розповідає, що професію вчителя обрав ще у шкільні роки, а під час навчання в педагогічному інституті лише переконався в правильності свого вибору. Сьогодні за його плечами 25 років педагогічної праці.
«Коли вперше прийшов працювати тоді ще в наш приміський табір, то мені відразу це зайшло. І так воно пішло, що коли закінчив ВУЗ, то вже питання не стояло: чи буде робота з дітьми, чи буде якась інша робота. Влітку буде 25 років, як я працюю на одній посаді, в одній школі, в одному закладі, без перервного стажу 25 років буде».
Навчальний процес у Миколи Григоровича особливий, його учні займаються спортом не лише на уроках, а і у вільний час, багато беруть участь у змаганнях та подорожують країною.
«Коли я прийшов на роботу, то у школі були певні традиції і певний рівень, який не можна було знижати. Я побачив навколо себе колег та дітей, які бажали цього. Я зараз аналізую, чому все вийшло. Думаю, через те, що не так багато у нас було відділень ДЮСШ. Може була б ДЮСШ через дорогу, як у великих містах, вибір у дітей був би великий, а так доводилося вчителю брати на себе цю відповідальність».
Ентузіазм вчителя вів до успіху шкільні команди, які перемагали не лише на обласних, а і Всеукраїнських змаганнях.
«Найбільші досягнення? Якщо брати з традиційних, класичних видів спорту, то сама участь у Всеукраїнських змаганнях, наприклад, з баскетболу та баскетболу 3х3 – це вже досягнення. Бо баскетбол дуже конкурентний навіть на обласному рівні. Змагатися на рівних з вихованцями дитячо-юнацьких спортивних шкіл – сказати, що це важко, це нічого не сказати. Наші діти були певний час постійними призерами Всеукраїнських змагань з легкої атлетики. На обласних змаганнях з волейболу ми також постійно були в призах, або біля призових місць, при цьому: і дівчата, і хлопці».
Микола Негрій говорить, що повномасштабна війна змінила навчальний процес, тренуватись і виїжджати на змаганнях дітям стало на багато складніше. А з серпня, каже, в Свесі стало взагалі не до спорту.
«До 22 серпня, чесно кажучи, ми займалися, чи не щодня. Діти ходили у різні групи, різними видами спорту займалися, але переважно волейболом на піску. На 23-те планували, навіть, змагання і до них вже все було підготовлено. Але 22-го серпня це почалося десь в четвертій – п’ятій вечора і цей жах тривав 4 дні. Було по 15 КАБів на добу по громаді, летіло все, кожну секунду ми чекали прильоту. У ці дні, звичайно, виїхали всі».
Сьогодні в Свесі досі небезпечно, по селищу росіяни періодично б’ють «Шахедами» та керованими авіаційними бомбами. Тож вчитель чекає завершення бойових дій для того, щоб відновити повноцінні заняття з дітьми. Хоча й говорить – на відродження підуть роки.
«Швидко, навіть після закінчення цього жаху, я думаю, що не повернеться та частина людей, яка виїхала. А це, в першу чергу, молоді люди, в яких діти шкільного віку. Чомусь мені так здається, бо багато інфраструктури пошкоджено і з роботою проблеми можуть бути. Куди повертатися? Малюється картинка в голові найоптимістичніша, але реально розумію, що чим довше це все триває, тим більше люди, які виїхали, адаптуються на новому місті і тим менше шансів на те, що вони повернуться сюди».
