Свеса розташована приблизно за 12 кілометрів від державного кордону з Росією. У 2022 році тут було відносно тихо, але тривога витала в повітрі. Жителі розуміли: ворожі війська зовсім поруч. Серця розривалися від трагічних звісток із фронту. 1 березня неподалік Миронівки загинув перший захисник Свеси — Олександр Петрущенко. Попри це, ситуація в самому селищі залишалася більш-менш стабільною.
Так тривало до весни 2023 року. Увечері 15 квітня, напередодні Великодня, Свесу розбудив потужний вибух. Того дня російські військові скинули керовану авіаційну бомбу поблизу Свеського психоневрологічного інтернату, де перебували 167 підопічних.
«У центральному корпусі під час вибуху знаходилися 115 людей. Нам пощастило, що бомба не впала на кількадесят метрів ближче — інакше могло бути багато жертв», – говорить голова селища у 2020-2024 роках Сергій Киркач.
Після цього удари по селищу продовжилися. Ворог почав бити по промислових підприємствах Свеси. А 2 травня 2023 року скинув дві керовані авіабомби в центральну частину населеного пункту. Руйнувань зазнав Свеський професійний аграрний ліцей, де здобували освіту діти із сусідніх сіл.
«Було пошкоджено навчальний корпус, адміністративні приміщення та господарські будівлі», – зазначає в.о. директора закладу Андрій Копитько.
Вибуховою хвилею також пошкодило школу №1 — у будівлі вибило майже всі вікна.
13 травня Повітряним силам ЗСУ вдалося збити російські літаки у Брянській області, і повітряні атаки на регіон на певний час припинилися. Проте навесні 2024 року спроби ворога знову бити керованими авіабомбами по Свесі відновилися. Росіяни атакували житлові будинки, скидали бомби просто посеред вулиць.
«Після першого удару я впала на підлогу, діти були в сусідній кімнаті. Спершу не чула їхніх голосів, і лише після другого вибуху змогла докричатися та переконатися, що вони живі», – розповідає жителька селища Наталія.
Особливо страшним для селища став кінець літа 2024 року. 25 серпня одна з авіабомб влучила у п’ятиповерховий житловий будинок на вулиці Грушевського. У той час у громаді готувалися до евакуації дітей. Люди зібралися з речами, чекали на виїзд. За лічені хвилини до початку евакуації пролунала повітряна тривога.
«Ми спустилися до підвалу, а буквально через хвилину після цього стався вибух. У підвалі перебували десятки людей, серед них — багато дітей. Приміщення засипало уламками, піднявся густий пил, люди почали задихатися, намагалися змочувати одяг водою, щоб прикривати обличчя», – розповідає житель Селища Володимир Белосветов.
Того ж дня ще одна бомба розірвалася на північно-західній околиці Свеси. Від уламків загинули чоловік і жінка, які їхали мотоциклом.
«Вибухи були з усіх сторін, неподалік біля мотоциклу знайшли два тіла: чоловіка та жінки. Вочевидь їх вбило уламками», – розповідає житель Свеси Михайло Комендант.
Черговий потужний удар по селищу стався 4 січня 2025 року — за кілька днів після Нового року. Росіяни знову атакували Свесу керованими авіабомбами. Одна з них влучила у п’ятиповерховий житловий будинок, зруйнувавши цілий під’їзд.
«Сильний вибух, мене контузило і я не міг нічого зрозуміти. Чув крики, але у кімнату зайти не міг, бо там був туман з пилу. Я напомацки спочатку знайшов і витягнув дитину, а потім зятя та доньку», – розповідає житель селища Володимир Полтора.
Такими для Свеси стали чотири роки повномасштабної війни — життя під постійною загрозою авіаударів, із втратами, руйнуваннями та щоденною боротьбою за безпеку. І, на жаль, ця історія ще не завершена.
