Серед густого дубового лісу, поміж деревами та чагарниками, сховалася одна з головних природних окрас Свеси — легендарна «Синя криниця». Це унікальне джерело давно стало справжньою перлиною нашого поліського краю. Його кришталево чиста вода настільки прозора, що здалеку здається яскраво-синьою. Саме через цей незвичайний колір, ймовірно, криниця й отримала свою назву.
Точної дати появи «Синьої криниці» нині вже ніхто не знає. Місцеві жителі кажуть лише, що джерелу — кілька сотень років. Із давніх-давен люди вважали це місце особливим та навіть містичним, тому навколо криниці народилося чимало легенд.
Одна з найвідоміших розповідає про розбійника Кудояра, який нібито переховувався у навколишніх хащах. За переказами, він відбирав у багатіїв награбоване майно та допомагав бідним. Коли ж заможні люди вирішили покінчити з ним і відправили озброєний загін, вороги змогли знайти таємну стежку до схованки. Усвідомивши, що втекти не вдасться, Кудояр підняв над головою скарби, які не встиг роздати людям, і з усієї сили кинув їх на землю. Саме на тому місці, за легендою, й забили могутні сині джерела. Подейкують, що й сьогодні дехто вдивляється у глибину води, сподіваючись побачити на дні відблиск коштовностей.
Інша легенда пов’язана зі святом Івана Купала. Старожили розповідають, що колись у купальську ніч на поверхні криниці з’являвся човен, у якому сиділа надзвичайної вроди дівчина та співала чарівну пісню про щастя. Її почув пастух, який, за переказами, завдяки воді Синьої криниці став сильним і вродливим. Хлопець кинувся до берега, намагаючись підтягнути човен до себе, але невідома сила затягнула їх обох у глибину. Кажуть, саме золотаве волосся тієї красуні й досі віддзеркалюється у синій воді джерела.
Втім, «Синя криниця» відома не лише легендами. Наприкінці XIX — на початку XX століття це місце стало осередком революційного руху. Тут збиралися робітники механічного та цукрового заводів, проводили мітинги й маївки, обговорювали суспільні проблеми та політичні зміни. Саме тому урочище офіційно визнали пам’яткою історії як місце, пов’язане з подіями революції 1905–1906 років та Лютневої революції 1917 року.
«Синя криниця була чудовим місцем для зустрічей робітників, де вони могли вільно обговорювати свої проблеми, не боячись переслідувань», — розповідав колишній селищний голова Свеси та краєзнавець Олександр Козюля. За його словами, це місце назавжди залишиться частиною історії селища.
Сьогодні «Синя криниця» залишається одним із найулюбленіших місць відпочинку жителів Свеси, хоча у часи війни перебувати тут вже не так безпечно. Її вода настільки прозора, що можна побачити, як на дні б’ють джерела. Через водойму прокладений дерев’яний місток, яким можна дістатися майже до самого центру криниці. Звідти відкривається мальовничий краєвид на урочище, водне плесо якого займає близько п’яти соток, а глибина сягає чотирьох метрів.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
