Среда, 26 января 2022

КРАЄЗНАВСТВО

Диво-джерело «Синя криниця»

Серед величезного дубового гаю, між дерев та кущів сховалась головна принада Свеси, справжня перлина ямпільського полісся – «Синя криниця». Це унікальне лісове джерело, що зачаровує своєю красою з першого ж погляду. Її чиста надзвичайно прозора вода з далеку виглядає яскраво-синьою, напевно через це криниця і отримала свою назву.

Зараз ніхто з свесян не скаже, коли виникла «Синя криниця», відомо лише, що їй декілька сотень років. Люди з давніх-давен вважали це місце особливим, зачарованим, напевно через це навколо «Синьої криниці» виникло чимало народних легенд. Одна з них про розбійника Кудояра, який ніби-то жив у тутешніх заростях. Відбирав він у багатіїв награбоване у простого люду майно і роздавав біднякам. Коли ж надто вже дошкулив багатіям, послали вони на нього озброєне військо. Ворогам вдалося виявити таємну стежину до його сховку. Побачив Кудояр, що не втекти йому, розповідає легенда, підняв над головою скарби, які ще не встиг роздати людям, і щосили жбурнув їх. Ото й вдарили на тому місці могутні сині джерела… Дехто і досі видивляється, чи то не коштовності виблискують на дні криниці… Також, люди розповідають, нібито в глибоку старовину в ніч на Івана Купала на плесі Синьої криниці сплив човен, у якому надзвичайної краси дівчина співала пісню про щастя. Послухав її спів пастух, якого вода Синьої криниці зробила сильним і красивим, кинувся до берега і хотів підтягнути човна до себе, але чиясь невідома сила затягнула їх обох на дно. Кажуть: то колір золотого волосся красуні до цього часу віддзеркалюється у воді. Це найвідоміші, але далеко не єдині легенди про це унікальне джерело. Вони житимуть і далі, передаючись жителями селища з покоління в покоління. Про них нагадуватимуть і таблиці, що були встановлені неподалік криниці.

Бурхливі події навколо Синьої криниці відбувались і в 19 сторіччі. Зокрема, є достовірні дані, що на цьому місці революційно налаштовані робітники механічного й цукрового заводів проводили мітинги та маївки. Саме тому урочище було визнано пам’яткою історії Ямпільського району, місцем де проходили визначні події революції 1905-1906 років та Лютневої революції 1917 року.

— Синя криниця було чудовим місцем, де могли збиратись працівники заводів і обговорювати свої «скорбні» справи, не боячись переслідувань, – розповідає селищний голова Свеси, краєзнавець Олександр Козюля. — В історії нашого селища воно назавжди залишиться місцем, де зріли великі революційні справи. Доки криниця не почула тривожний заводський гудок, який сповістив, що скинуто царя».
Відомо, що частенько сюди навідувалися і народні месники Ямпільського партизанського загону «За Родину!» під час Великої Вітчизняної війни. Бійці та командири загону пили тут чисту джерельну воду, обговорювали бойові справи.

Зберегла Синя криниця своє значення і в наші часи, ставши улюбленим місцем відпочинку місцевих мешканців та сотень туристів. І дійсно, урочище заслуговує на увагу. Її кришталево-чиста вода настільки прозора, що можна бачити, як на дні б’ють джерела. По дерев’яному місточку можна дістатись аж до середини диво-криниці, звідки відкривається чудовий вид на урочище, водне дзеркало якогозаймає близько п’яти соток, а глибина сягає чотирьохметрів.

Нині в Свесі чимало місцевих традицій пов’язано з Синьою криницею. Зокрема, до неї приїздять молодята, вважається, що обов’язково слід зачерпнути джерельної води на майбутнє сімейне щастя. Людно тут і на Хрещення, у цей день, дотримуючись традицій пращурів, чимало свесян пірнають в криницю. Її холодна вода не тільки загартовує тіло людини, а й зміцнює її духовний світ. До речі, вода в Синій криниці не замерзає навіть в найлютіші морози. Та й у звичайний день тут можна зустріти тут чимало людей: подорожніх, що зупиняються для перепочинку, місцевих жителів і гостей селища, що приходять сюди, щоб просто помилуватися, набрати додому хоч трішки цього життєдайного дару землі.

Нинішньому вигляду криниці свесяни завдячують Павлу Григоровичу Макаренку, шанованій в Свесі і всій окрузі людині, пенсіонеру — природолюбу, колишньому викладачу Свеського професійно-технічного училища. Пенсіонер мешкав неподалік і багато часу проводив біля Синьої криниці. Він не просто відпочивав, а стежив за тим, аби тут завжди був затишок і порядок. На жаль, Павло Григорович покинув цей світ, але пам’ять про нього і його добрі справи завжди зберігатимуть жителі селища. До речі, нещодавно рішенням Свеської селищної ради Павлу Григоровичу Макаренку було посмертно присвоєно звання «почесного мешканця селища».

«Ми намагаємось продовжувати справу Макаренка, – розповідає селищний голова Олександр Козюля. — Намагаємось спільно з Держлісгоспом та жителями селища підтримувати там порядок. Окрім того, в наших планах збудувати на місці криниці купель, таку як на святій криниці в Туранівці, щоб кожен відвідувач міг зручно зануритись в святу воду, – зазначив селищний голова».
Синя криниця була і залишається одним з найчарівніших куточків Ямпільського району. Сподіваємося, що через роки джерело збереже свою унікальну красу та чистоту, залишиться місцем єднання людини з природою.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.