13 липня минуло чотири роки від дня загибелі захисника України Євгена Малярова. Воїн, який народився у Свесі, а згодом проживав у Ямполі, віддав своє життя під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Євген Маляров народився 30 листопада 1982 року в селищі Свеса. Навчався у Свеській загальноосвітній школі №2, а після її закінчення здобув робітничу професію у професійно-технічному училищі №3.
У мирному житті працював електромонтером у Сумській філії ПАТ «Укртелеком», а згодом — охоронцем на Ямпільському ливарному механічному заводі. Колеги та знайомі згадують його як сумлінну, відповідальну й працьовиту людину, яка завжди чесно виконувала свою роботу.
У 2020 році Євген добровільно підписав контракт зі Збройними силами України. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, він продовжив захищати державу на передовій.
За словами його товариша Дмитра, рішення стати військовим було свідомим.
«Коли востаннє зустрічались, це було в травні 2022 року, стояли в центрі і розмовляли. Він тоді сказав, що це було його рішення», — пригадував друг захисника.
13 липня 2022 року життя воїна обірвалося на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було 39 років.
Друг дитинства Максим згадував Євгена як спокійну та щиру людину.
«Ми з ним в одній школі навчались. Він був хорошою людиною, тихий, спокійний, завжди посміхався. Коли востаннє їхав, домовилися, що після повернення обов’язково зустрінемося, поговоримо. Побажав йому щасливої дороги», — розповідав Максим.
19 липня 2022 року жителі Ямполя провели Євгена Малярова в останню путь. Того дня громада також попрощалася із загиблим захисником Владиславом Шевцовим. Сотні людей прийшли віддати шану військовим, які поклали життя за свободу України.
За особисту мужність і самовіддане виконання військового обов’язку Євгена Малярова посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У захисника залишилися батьки, дружина та троє дітей.
Минув уже четвертий рік від дня його загибелі, однак пам’ять про Євгена Малярова живе у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його. Його життя стало прикладом відповідальності, мужності та вірності Україні.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
