26-річний Сергій Сапсай зі Свеси — один із тих хлопців, про яких у громаді говорять із гордістю й болем водночас. Скромний, працьовитий, усміхнений, він жив звичайним життям, доки війна не покликала його знову стати до строю. І тепер його ім’я рідні просять увічнити званням Героя України.
Сергій народився 29 березня 1999 року у Свесі. Тут пройшло все його дитинство: школа №2, аграрний ліцей, друзі, перші мрії. Ще у 2019 році він служив у Національній гвардії, а після демобілізації поїхав працювати до Києва — будувати своє мирне майбутнє.
Але коли прийшла велика війна, Сергій знову одягнув форму. У серпні 2024 року він вступив до Збройних Сил України. За дуже короткий час встиг заслужити одразу кілька відзнак — нагрудний знак «За Україну. За волю. За народ», почесну відзнаку «Хрест 54 ОМБр» і нагрудний знак «За чин». Це ті нагороди, які отримують не “за вислугу”, а за сміливість і характер.
У війську він був командиром бойової машини та відділення у 10-й роті 4-го батальйону в/ч 3018, молодшим сержантом Нацгвардії. Побратими згадують: спокійний, відповідальний, з тих, на кого завжди можна покластись.
12 травня 2025 року, близько п’ятої ранку, під час артилерійського обстрілу позицій у селі Івано-Даріївка на Донеччині, Сергій прийняв свій останній бій. Виконуючи завдання, він отримав смертельне поранення. Та саме його дії дали змогу побратимам вистояти й уникнути більших втрат. Він загинув, зберігши вірність присязі до останнього подиху.
Сьогодні родина та друзі просять вшанувати його подвиг — на сайті Президента вони зареєстрували петицію про присвоєння Сергію Сапсаю звання Героя України.
Підтримати петицію можна за посиланням:
https://petition.president.gov.ua/petition/249150
Щоби її розглянули, потрібно зібрати 25 000 підписів.
Це можливість не просто сказати “дякуємо”, а зробити так, щоб історія Сергія — історія мужності, вірності й самопожертви — була почута всією країною.
